Еволюція поглядів А.І. Гнатишака у клінічній онкології (конференція)

  • Дата новини:
  • Компонент:
  •  
  • Субпроект:

21.01.2017 у Львові за ініціативи Львівського регіонального онкологічного центру (ЛДОРЛДЦ) відбулася конференція з приводу 100-річного ювілею з Дня народження професора А.І. Гнатишака - засновника першої на теренах колишнього Союзу кафедри онкології, відкритої у 1966р. у Львові - "Еволюція поглядів А.І. Гнатишака у клінічній онкології".

У ході конференції була представлена книга проф. Б.Т. Білинського "Професор Анатолій Іванович Гнатишак", доповіді стосувалися його оригінальних філософських та медичних ідей, зокрема індивідуалізації лікування онкохворих. 

Також представлено динаміку розвитку онкологічної служби на Львівщині до сьогодення, вказано перспективи, котрі вже нині втілюються завдяки субпроекту "Онкопревенція та впровадження ефективних протипухлинних технологіу Львівські області" за підтримки Світового банку та МОЗ України.

Під час конференції були представлені доповіді як львівських колег, зокрема кафедр ЛНМУ ім. Данила Галицького: Білинського Б. Т., професора кафедри онкології та медичної радіології; Держко І.З., доцента, завідувача кафедри філософії та економіки; Фецич Т.Г., професор, завідувач кафедри онкології та медичної радіології; Володько Н. А., професор кафедри онкології та медичної радіології, а також лікарів ЛДОРЛДЦ: головного лікаря Ковальчука І. В., головного онколога; Шпарика Я.В., доцента, завідувача відділення хіміотерапії; Дійчук Ю.П., завідувача відділення урології, Миляна Ю.П., лікаря-радіолога та Тріля О.В., заступника головного лікаря ЛДОРЛДЦ.

Також були запрошені Думанський Ю.В., член-кореспондент АМН України, ректор Донецького національного медичного університету; Ковальов О.О., професор, головний позаштатний спеціаліст з онкології МОЗ України.

 

 «Якщо я  бачив далі за інших, то це тому, що  стояв на плечах гігантів.»

І.Ньютон

Століття минуло з часу появи на нашому терені великого науковця з родини священика, нонконформіста з «австрійським вихованням», новатора-педагога та енциклопедичного вченого з тонким розумінням «усього необхідного для життя» – науки, мистецтва, історії, філософії…

Анатолій Іванович навчався у Перемишлі, а далі у Львові.Становлення особистості професора Анатолія Івановича Гнатишака відбувалося в непростий міжвоєнний час, коли наша Галичина роздиралася великими імперіями і не було можливостей для наукових стажувань у відомих європейських університетах. Саме Львів став колискою для прояву здібностей майбутнього науковця. За твердженням проф. Супади, відомого польського історика медицини, Львів  на той час  був «матір’ю університетів польських».

Варто згадати, що хірургії майбутній професор А.Гнатишак  навчався у проф. Ренцкі та хірурга Добжанського в Львівському обласному шпиталі, рентгенологію освоїв у Саксонії та використовував у діагностиці та лікуванні хворих у Львові в онкологічному відділенні, котре було відкрито при цьому шпиталю ще в 1929р. як спеціалізований онкологічний заклад ім.. Св. Лаврентія.  Очолив кафедру хірургії у 1960р. після проф. Ковтуновича і працював на цій посаді 7 років.

На той час А.І.Гнатишак мав власний погляд на хірургічне лікування раку: «Більшість операцій в сьогоденній онкології – це паліативні та симптоматичні втручання. Однак принцип «малий рак – велика операція» ставить під сумнів 20-річний досвід малих операцій при доклінічних стадіях раку шийки матки, коли вдається уникнути важких інвалідизацій і забезпечити навіть здатність до народження дітей. Однак досягнути диференційованого підходу до лікування хворих на рак не завжди вдається – перемагає стереотип».

Рентгенологію Гнатишак освоїв у Саксонії, а у 1957-59рр. викладав на посаді доценту курсу радіології.  Був поліглотом і фундаментальним ученим: міг цитувати праці німецьких авторів мовою оригіналу, вести наукову дискусію англійською мовою, головувати на секціях з молекулярної біології та читати лекції з генетики у 1958р., коли на неї проводилися гоніння.

Професор володів ораторським талантом, широкою ерудицією, мав тонко розвинене і загострене відчуття нового в науці: на противагу руху до клінічних стандартів 20 років розробляв підходи до індивідуалізованих програм лікування онкохворих, у підсумку – 1985р. – монографія «Індивідуалізація медикаментозного лікування онкологічних хворих». Неповторною рисою його наукових пошуків був пошук нестандартних підходів до лікування онкохворих, комбінації можливостей хірурга, променевого терапевта із засобами хіміотерапії та гормональної корекції. Його пошуки часто зачіпали питання вивчення статевого хроматину й необхідності антигормонального лікування.

Знаменні його слова: «Найбільше абсурдних помилок допускають при ендокринотерапії раку: виконують оваректомію, видалення наднирників, іноді гіпофізу. Постає деонтологічне та медичне запитання – де межа між гуманним впливом на організм і явно шкідливим, що не рятує від занедбаного раку, але позбавляє організм від необхідних для життя гормонів. На щастя сучасні антиестрогенні препарати зменшують ці дефекти лікування».

З 1950-х років впроваджував нові способи введення хіміопрепаратв, як-от, внутрішньо-артеріальна хіміоперфузія кінцівки при саркомі, займався автомієлотрансплантацією (дисертація Л.Потульницької), реабілітацією онкохворих (дисертація Ю.Стернюка).

Загалом під його керівництвом виконано  10 докторських та 26 кандидатських дисертацій, 120 наукових публікацій.

Дуже гостро сприймав рутинні помилки в онкології, говорив: «Тисячолітня хибна уява про приреченість хворих на рак служить лицемірним щитом для самовиправдання помилок при діагностиці раку».  Мабуть тому присвятив себе науково-педагогічній місії – нести онкологічну освіту медикам на найвищому науковому рівні.

Завдяки його зусиллям 1 червня 1966р у Львові відкрито першу в колишньому Союзі кафедру онкології, а в 1979р. А.Гнатишак виступає на ІІІ Всесоюзному з’їзді в Ташкенті з програмною доповіддю про стан викладання онкології студентам. 

Новатор у створенні наукових програм та підручників для студентів і науковців, був законодавцем мод в онкології, зокрема слід згадати його вклад у впровадження класифікації пухлин за системою TNM.

Безумовний науковий авторитет,  людина енциклопедичних знань, він залишив у спадок не лише цілу плеяду послідовників його онкологічної школи, але й особливий «почерк» критичного мислення та високих наукових стандартів у Львові.

Цілий ряд лекцій та публікацій професора-онколога стосувалися філософських, деонтологічних, моральних та релігійних питань, що граничать з онкологічним захворюванням. Видатні риси характеру та грунтовні пізнання фундаментальних дисциплін – молекулярної біології, генетики, філософії, історії - закарбували його в пам’яті нащадків як вченого з великої літери, непересічного дослідника, доброзичливого  наставника і талановитого учителя.